надарма
НАДА́РМА, присл., розм. Те саме, що надаре́мно.
[Ярчук:] Ви одкрили тільки краєчок свого серця, і я вже починаю втрачати розум. [Наталя:] Це надарма (Мик., І, 1957, 407);
Надарма Майя відмовилась відвідувати курси [бетонників] (Гур., Друзі.., 1959, 137).
Словник української мови (СУМ-11)