надвисокий
НАДВИСО́КИЙ, а, е, спец. Який значно перевищує звичайний ступінь якої-небудь якості, якого-небудь стану і т. ін.
Фізики досліджують стан матерії, стиснутої до надвисоких тисків, нагрітої до надвисоких температур і вміщеної в надпотужні магнітні поля (Наука.., 8, 1962, 22);
Зростання виробництва кольорових і рідкісних металів, а також металів і сплавів надвисокої чистоти дає можливість випускати дедалі зростаючу кількість нових досконалих машин і приладів (Ком. Укр., 5, 1967, 14).
Словник української мови (СУМ-11)