надколений

НАДКО́ЛЕНИЙ, НАДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мчи. ч. до надколо́ти.

Мружачись, Софія взяла зі столу маленький срібний дзвоник, теж десь трохи надколений і подзвонила (Гончар, Таврія, 1952, 137);

Сашко міг завжди тримати в них [кишенях] рогатку з бойовим припасом череп’яного дріб’язку до неї та ще знайдений десь на шляху.. складаний ножик з одним-однісіньким, ба й надколотим лезом (Юхвід, Оля, 1959, 13).

Значення в інших словниках

1. надколений — надко́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. надколений — надколотий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надколоти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надколений — НАДКО́ЛЕНИЙ, НАДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до надколо́ти. Мружачись, Софія взяла зі столу маленький срібний дзвоник, теж десь трохи надколений, і подзвонила (О.  Словник української мови у 20 томах