надкісниця
НАДКІ́СНИЦЯ, і, ж., анат. Щільна, білувата, волокниста оболонка із сполучної тканини, яка покриває зовнішню поверхню кісток у людей та хребетних тварин.
Внутрішньом’язові ін’єкції роблять у м’яз стегна, при цюму голку направляють трохи навскіс, щоб не пошкодити надкісницю (Заг. догляд за хворими, 1957, 176).
Словник української мови (СУМ-11)