надлишок
НАДЛИ́ШОК, шку, ч.
1. Кількість чого-небудь, що виходить за межі потреб, перевищує їх.
Страшним лихом польського довоєнного села був надлишок робочої сили (Хлібороб Укр., 6, 1964, 41);
На селі на початку 1918 р. розгорнулась масова організована конфіскація поміщицьких маєтків, відбирання надлишків землі у куркулів (Іст. УРСР, II, 1957, 94);
// Та кількість, яка залишається після задоволення всіх потреб.
Завдяки землеробству і скотарству, люди рідше переходили з місця на місце, вони почали будувати постійні житла, відкладати надлишки продуктів про запас (Іст. стар. світу, 1957, 12).
2. перен. Дуже велика міра, ступінь чого-небудь.
Надлишок сміливості.
Словник української мови (СУМ-11)