надломлений

НАДЛО́МЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до надло́мити.

Вітерець дихнув, і жовта комишина, надломлена на самій середині, так жалібно, так сумно заспівала (Дн. Чайка, Тв., 1960, 187);

Стояли вони коло воріт — батько й син. Один сивий, згорблений важкою працею, як дуб, надломлений грозою, другий високий, чорнявий (Кол., Терен.., 1959, 147);

Бідою надломлена мати Не жартом у ліжко злягла (Пера., II, 1958, 250).

2. у знач. прикм. Який має форму чогось перегнутого, заломленого.

Тонкий, ледь-ледь надломлений у плечах стан Марії ще легкий, мов у дівчини (Стельмах, Хліб.., 1959, 141);

Тонкі надломлені брови надавали їй вигляду чимось гостро враженої людини (Грим., Подробиці.., 1956. 12).

3. у знач. прикм. Охриплий, із зміненим тембром.

— Я радянський воїн! — поклявся Василь і додав сумним, надломленим голосом. — Один залишився… (Автом., Так народж. зорі, 1960, 226).

Значення в інших словниках

1. надломлений — надло́млений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. надломлений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до надломити. 2》 у знач. прикм.Який має форму чогось перегнутого, заломленого. 3》 у знач. прикм. Охриплий, зі зміненим тембром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надломлений — НАДЛО́МЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до надломи́ти. Вітерець дихнув, і жовта комишина, надломлена на самій середині, так жалібно, так сумно заспівала (Дніпрова Чайка); Стояли вони коло воріт – батько й син.  Словник української мови у 20 томах
4. надломлений — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. надломлений — Надло́млений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)