надмір

НА́ДМІР, у, ч.

1. Кількість чого-небудь, що перевершує потребу в ньому; надлишок.

Злакові трави найбільш чутливі до надміру вологи в грунті (Колг. Укр., 9, 1956, ЗО);

Саме від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (Гончар, Таврія, 1952, 16).

2. Дуже велика кількість, вищий ступінь чого-небудь.

— Бачиш, — додала вона, всміхаючись і підводячи на нього очі, — стаю забобонною з надміру щастя (Фр., VI, 1951, 315);

Надмір сил у кожнім русі. Кров жива в ударі кожнім (Рильський, II, 1960, 75);

Обличчя кругле, розповніле, але в поворотах голови відчувається надмір вольової енергії, внутрішньої зібраності (Руд., Остання шабля, 1959, 165).

НАДМІ́Р, присл., рідко. Те саме, що надмі́ру.

[Публій:] Здоров, Хузане! [Xуса:] Щасливий надмір, що тебе вітаю! (Л. Укр., III, 1952, 170);

Він побачив людей трохи запізно, надмір захоплений своєю їздою (Рибак, Новий день, 1937, 51).

Значення в інших словниках

1. надмір — на́дмір іменник чоловічого роду надмі́р прислівник надміру незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. надмір — Надлишок, зайвина, жм. гак, (невеликий) хвостик; пор. ЛИХВА.  Словник синонімів Караванського
3. надмір — див. дуже; надмірно  Словник синонімів Вусика
4. надмір — I надм`ірприсл., рідко. Те саме, що надміру. II н`адмір-у, ч. 1》 Кількість чого-небудь, що перевершує потребу в ньому; надлишок. 2》 Дуже велика кількість, вищий ступінь чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. надмір — НАДМІ́Р, присл., рідко. Те саме, що надмі́ру. [Публій:] Здоров, Хузане! [Хуса:] Щасливий надмір, що тебе вітаю! (Леся Українка); Він побачив людей трохи запізно, надмір захоплений своєю їздою (Н. Рибак). НА́ДМІР, у, ч.  Словник української мови у 20 томах
6. надмір — НАДЛИ́ШОК (кількість кого-, чого-небудь, що перевищує потребу), ЛИ́ШОК, НА́ДМІР, ПЕРЕБІ́Р розм. Надлишок хліба; Надлишок робочої сили; Повіки самі злипаються, і надмір сльозової води між ними випливає назовні (Ірина Вільде)...  Словник синонімів української мови
7. надмір — На́дмір, -ру, -рові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. надмір — I. Надмір, -ру м. 1) Чрезмѣрность. 2) Высокомѣріе, гордость. Прислухались... до красомовних сеймових докорів «можним панам, земним богам», за їх безумний надмір. К. Кр. 28. --------------- II. Надмір, надміру нар. Чрезмѣрно.  Словник української мови Грінченка