надокучання —
надокуча́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
надокучання —
-я, с. Дія за знач. надокучати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
надокучання —
НАДОКУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. надокуча́ти. Мислю собі, як бідкається, не відаючи, де дівчина, що з дівчиною, мати її, Вепрова Людомила. Князеві явно не подобалось її надокучання. – Я вже чув це (Д. Міщенко).
Словник української мови у 20 томах