надокучання

НАДОКУЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. надокуча́ти.

Мислю собі, як бідкається, не відаючи, де дівчина, що з дівчиною, мати її, Вепрова Людомила. Князеві явно не подобалось її надокучання. – Я вже чув це (Д. Міщенко).

Значення в інших словниках

1. надокучання — надокуча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. надокучання — -я, с. Дія за знач. надокучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надокучання — НАДОКУЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. надокуча́ти.  Словник української мови в 11 томах