надокучливість

НАДОКУ́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до надоку́чливий.

У класі стало тихо, як у вусі, і кроки отця Данила лунали з дражливою надокучливістю (Добр., Ол. солдатики, 1961, 114).

Значення в інших словниках

1. надокучливість — надоку́чливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. надокучливість — -вості, ж. Абстр. ім. до надокучливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надокучливість — НАДОКУ́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до надоку́чливий. У класі стало тихо, як у вусі, і кроки отця Данила лунали з дражливою надокучливістю (С. Добровольський).  Словник української мови у 20 томах