надокучливість
НАДОКУ́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до надоку́чливий.
У класі стало тихо, як у вусі, і кроки отця Данила лунали з дражливою надокучливістю (Добр., Ол. солдатики, 1961, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надокучливість — надоку́чливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- надокучливість — -вості, ж. Абстр. ім. до надокучливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надокучливість — НАДОКУ́ЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до надоку́чливий. У класі стало тихо, як у вусі, і кроки отця Данила лунали з дражливою надокучливістю (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах