надокучний

НАДОКУ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що і надоку́чливий.

Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяв мух надокучних (Рильський, І, 1960, 131).

Значення в інших словниках

1. надокучний — надоку́чний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. надокучний — див. докучливий; нав'язливий  Словник синонімів Вусика
3. надокучний — -а, -е, рідко. Те саме, що надокучливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. надокучний — НАДОКУ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що надоку́чливий. Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяє мух надокучних (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
5. надокучний — НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови