надокучно

НАДОКУ́ЧНО, рідко. Присл. до надоку́чний.

Лежачи з бабусею на полу, я надокучно повторяв їй усе, що пам’ятав із книг (Горький, Дитинство, 1947, 136).

Значення в інших словниках

1. надокучно — надоку́чно прислівник надокучливо незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. надокучно — рідко. Присл. до надокучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надокучно — НАДОКУ́ЧНО, рідко. Присл. до надоку́чний. Як біль зубний, марудно й надокучно Спливає день (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах