надоювати
НАДО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДОЇ́ТИ, ою́, о́їш; наказ, сп. наді́й; док., перех. Доячи, одержувати яку-небудь кількість молока.
Як зачнуть ото мене випитувати, як я сім тисяч літрів молока надоюю! (Ю. Янов., II, 1954, 205);
— Свирид погнав у череду [корів], — одказала Христя. — Чотири глечечки молока надоїла (Мирний, І, 1954, 238).
Словник української мови (СУМ-11)