надпливати

НАДПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДПЛИВТИ́ і НАДПЛИСТИ́, иву́, иве́ш, док., розм.

1. Пливучи, досягати якого-небудь місця; припливати.

Ріка та сама, але її хвилі, кожна краплина вічно інша надпливає… (У. Кравч., Вибр., 1958, 259);

Коли надплила [дараба] ближче, Євгеній міг розпізнати те товариство, яке плило на дарабі (Фр., VII, 1951, 263);

// перен. Легко і плавно наближатися.

Маленька хмарка виринає і звільна, стиха надпливає (Фр., X, 1954, 14).

2. перен. Мимовільно виникати, з’являтися.

Немов з глибини свідомості раптово і навально надплила болюча думка (Чаб., Катюша, 1960, 293).

Значення в інших словниках

1. надпливати — надплива́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. надпливати — -аю, -аєш, недок., надпливти і надплисти, -иву, -ивеш, док., розм. 1》 Пливучи, досягати якого-небудь місця; припливати. || перен. Легко і плавно наближатися. 2》 перен. Мимовільно виникати, з'являтися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. надпливати — НАДПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДПЛИВТИ́, НАДПЛИСТИ́, иву́, иве́ш, док., розм. 1. Пливучи, досягати якого-небудь місця; припливати. Ріка та сама, але її хвилі, кожна краплина вічно інша надпливає...  Словник української мови у 20 томах