нажаханий
НАЖА́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до нажаха́ти.
Нажахана ще здому, Галина нервово сприймала найменше непорозуміння в нашому бездомному житті (Ле, Вибр., 1939, 330);
Стороняться їх [танків] чабани в степу. Нажахані їхнім гуркотом, чабанські собаки люто гавкають на них (Гончар, II, 1959, 374);
// у знач. прикм. Який виражає переляк, переполох.
Вона скинула до нього очима, великими, нажаханими (Гончар, II, 1959, 370).
Словник української мови (СУМ-11)