наживка

НАЖИ́ВКА, и, ж. Принада для ловіння риби, птахів, звірів.

Ми порозмотували вудки, поначіпляли наживку на гачки (Сміл., Сашко, 1957, 74);

Дядя Льоня сказав, що тато поспішив смикати — треба було дати рибі як слід взятися за наживку (Забіла, Катруся.., 1955, 112).

Значення в інших словниках

1. наживка — нажи́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. наживка — -и, ж. Принада для ловіння риби, птахів, звірів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наживка — НАЖИ́ВКА, и, ж. Принада для ловіння риби, птахів, звірів. Ми порозмотували вудки, поначіпляли наживку на гачки (Л. Смілянський); – Дядя Льоня сказав, що тато поспішив смикати – треба було дати рибі як слід взятися за наживку (Н. Забіла).  Словник української мови у 20 томах
4. наживка — ПРИНА́ДА (те, чим принаджують рибу, птаха, звіра тощо; те, що використовується як засіб для принаджування кудись, відвертання уваги від чогось), ПРИМА́НКА, ВА́БА перев. мисл., ПРИВА́ДА розм.  Словник синонімів української мови