наживка
НАЖИ́ВКА, и, ж.
Принада для ловіння риби, птахів, звірів.
Ми порозмотували вудки, поначіпляли наживку на гачки (Л. Смілянський);
– Дядя Льоня сказав, що тато поспішив смикати – треба було дати рибі як слід взятися за наживку (Н. Забіла).
Словник української мови (СУМ-20)