нажлуктитися
НАЖЛУ́КТИТИСЯ і рідше НАЖЛУ́КТАТИСЯ, кчуся, кчешся, док., вульг.
1. перех. Випити пожадливо і дуже багато чого-небудь; напитися.
[Кіндрат Антонович:] Чабан як нажлуктиться цього чаю, як розіпре йому живіт, то йому й горюшка мало (Кроп., II, 1958, 309);
Рурка так нажлуктився Явдошчиного самогону, що й заснув біля дверей (Збан., Єдина, 1959, 377).
2. неперех. Випивши надміру спиртних напоїв, сп’яніти; напитися доп’яна.
— Нажлуктався вже, — докірливо констатували дядьки. — Ще и, глядіть, знамено поцупив із волості! (Смолич, Мир.., 1958, 184);
— Ви коли нажлуктились, Якиме Федосійовичу, по саму зав’язку, то йдіть та лягайте спати… (Логв., Літа.., 1960, 237).
Словник української мови (СУМ-11)