назбиваний

НАЗБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до назбива́ти 1.

Над нами пишно зеленіла густа ялинка, і ми тільки тепер помітили, що навколо скрізь лежали гіллячки, назбивані кулями за ніч (Гончар, Новели, 1954, 41).

Значення в інших словниках

1. назбиваний — назби́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. назбиваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до назбивати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. назбиваний — НАЗБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до назбива́ти 1. Над нами пишно зеленіла густа ялинка, і ми тільки тепер помітили, що навколо скрізь лежали гіллячки, назбивані кулями за ніч (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах