1. Словник української мови в 11 томах

назбиваний

НАЗБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до назбива́ти 1.

Над нами пишно зеленіла густа ялинка, і ми тільки тепер помітили, що навколо скрізь лежали гіллячки, назбивані кулями за ніч (Гончар, Новели, 1954, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назбиваний — назби́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. назбиваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до назбивати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назбиваний — НАЗБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до назбива́ти 1. Над нами пишно зеленіла густа ялинка, і ми тільки тепер помітили, що навколо скрізь лежали гіллячки, назбивані кулями за ніч (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах