назбивати
НАЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Збити в якій-небудь кількості.
2. перен., розм. Зібрати, нагромадити, набути повну кількість чого-небудь (про гроші, майно і т. ін.).
— Та й де він тілько маєтва [майна] назбивав? (Март., Тв., 1954, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- назбивати — назбива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- назбивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Збити в якій-небудь кількості. 2》 перен., розм. Зібрати, нагромадити певну кількість чого-небудь (про гроші, майно і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- назбивати — НАЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого. 1. Збити що-небудь в якісь кількості. Скаржилася мати на бригадира, який не дав соломи на зиму, і тепер нічим буде буде топити піч, бо того бур'янцю, що назбивала попідтинню підкіском, хіба ж надовго вистачить (П. Словник української мови у 20 томах
- назбивати — НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм. Словник синонімів української мови
- назбивати — Назбива́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Сбить нѣсколько штукъ. 2) Напахтать масла. Жінка назбивала діжечку масла. Рудч. Ск. II. 167. 3) назбива́ти гро́шей. Собрать денегъ. Желех. Словник української мови Грінченка