1. Словник української мови Грінченка

назбивати

Назбива́ти, -ва́ю, -єш

гл.

1) Сбить нѣсколько штукъ.

2) Напахтать масла. Жінка назбивала діжечку масла. Рудч. Ск. II. 167.

3) назбива́ти гро́шей. Собрать денегъ. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назбивати — назбива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. назбивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Збити в якій-небудь кількості. 2》 перен., розм. Зібрати, нагромадити певну кількість чого-небудь (про гроші, майно і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назбивати — НАЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого. 1. Збити що-небудь в якісь кількості. Скаржилася мати на бригадира, який не дав соломи на зиму, і тепер нічим буде буде топити піч, бо того бур'янцю, що назбивала попідтинню підкіском, хіба ж надовго вистачить (П. Словник української мови у 20 томах
  4. назбивати — НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм. Словник синонімів української мови
  5. назбивати — НАЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Збити в якій-небудь кількості. 2. перен., розм. Зібрати, нагромадити, набути повну кількість чого-небудь (про гроші, майно і т. ін.). — Та й де він тілько маєтва [майна] назбивав? (Март., Тв., 1954, 73). Словник української мови в 11 томах