1. Словник синонімів української мови

назбивати

НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм.; НАЗБИРА́ТИ, НАСКЛАДА́ТИ, СКЛА́СТИ, СТЯГТИ́ (СТЯГНУ́ТИ), НАСТЯГА́ТИ розм. (перев. про гроші); ЗБИ́ТИ розм., НАЗБИВА́ТИ розм. (зібрати з великою наполегливістю, з труднощами); ЗІБРА́ТИСЯ, СТЯГТИ́СЯ (СТЯГНУ́ТИСЯ), СКЛА́СТИСЯ (на що — нагромадивши кошти, стати спроможним на придбання чого-небудь). — Недок.: нажива́ти, набува́ти, придбава́ти рідко зажива́ти, прижива́ти, назби́рувати, склада́ти, стяга́ти (стя́гувати), збива́ти, збира́тися, стяга́тися (стя́гуватися), склада́тися. — Не буду ж тобі віддавати ту землю і ті статки, які нажив без батька.. Чи, може, ти інакше думаєш? — Гаразд, поділимо тільки те, що батьки придбали, — одразу ж погодився Яків (М. Стельмах); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас (І. Муратов); Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели і пасіку чималу, — Всього надбали (Т. Шевченко); Вона дістала зі скрині кремову хустку з пишними червоними квітками. — Все це я настаралася на свої заробітки (Є. Гуцало); Назбирав він і грошей, і одежі... (Панас Мирний); — У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали.. на чорну годину (Лесь Мартович); Кажуть (мати): пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів); Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах); Серед лихих обставин умів (дід) збити собі достатки (С. Васильченко); — Та й де він тілько маєства (майна) назбивав? (Лесь Мартович); Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (С. Чорнобривець). — Пор. 1. нагрома́джувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назбивати — назбива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. назбивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Збити в якій-небудь кількості. 2》 перен., розм. Зібрати, нагромадити певну кількість чого-небудь (про гроші, майно і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. назбивати — НАЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого. 1. Збити що-небудь в якісь кількості. Скаржилася мати на бригадира, який не дав соломи на зиму, і тепер нічим буде буде топити піч, бо того бур'янцю, що назбивала попідтинню підкіском, хіба ж надовго вистачить (П. Словник української мови у 20 томах
  4. назбивати — НАЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Збити в якій-небудь кількості. 2. перен., розм. Зібрати, нагромадити, набути повну кількість чого-небудь (про гроші, майно і т. ін.). — Та й де він тілько маєтва [майна] назбивав? (Март., Тв., 1954, 73). Словник української мови в 11 томах
  5. назбивати — Назбива́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Сбить нѣсколько штукъ. 2) Напахтать масла. Жінка назбивала діжечку масла. Рудч. Ск. II. 167. 3) назбива́ти гро́шей. Собрать денегъ. Желех. Словник української мови Грінченка