найліпше
НАЙЛІ́ПШЕ. Присл. до найлі́пший.
Тут Тоньо найліпше любив сидіти з вудкою і ловити рибу (Фр., III, 1950, 11);
// у знач. присудк. сл. Про почуття найбільшої приємності, величезного задоволення, яке відчував хто-небудь.
— Земле моя, матінко моя, — звертається він до неї, — з тобою мені найліпше! (Гончар, III, 1959, 128).
Словник української мови (СУМ-11)