найманий

НА́ЙМАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до найма́ти.

2. у знач. прикм. Стос. до найму.

Наймана плата; Наймана ціна;

// Який провадиться, здійснюється на основі найму.

Батьки в його були селяни, самі на себе працювали, самі їли… Найманої праці не експлуатували (Вишня, І, 1956, 247);

Умовою існування капіталу є наймана праця (Комун, маніф., 1947, 26).

3. у знач. прикм. Який найнявся на роботу, службу і т. ін. і виконує її за плату.

Наймані робітники становлять певний клас в сучасному [капіталістичному] суспільстві (Ленін, 21, 1971, 254);

Найманий шофер ладить машину (Ю. Янов., II, 1958, 60);

Проти найманої, проти чужої армії іде зараз оця народна озброєна сила, оця улюблена кіннота республіки (Гончар, II, 1959, 384).

4. Узятий у найми, не власний.

— Коли ми найманою хурою їхали пристанційним присілком — здавалось, все вимерло (Досв., Вибр., 1959, 38);

— У Мар’янівці ми тяжко бідували, жили в найманій хаті (Минуле укр. театру, 1953, 11).

Значення в інших словниках

1. найманий — на́йманий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. найманий — [найманией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. найманий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до наймати. 2》 у знач. прикм. Стос. до найняття. Наймана плата. Наймана ціна. || Який провадиться, здійснюється на основі найняття. 3》 у знач. прикм. Який найнявся на роботу, службу і т. ін. і виконує її за плату. 4》 Узятий у найми, не власний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. найманий — НА́ЙМАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до найма́ти. Солдати, переважно наймані, не слухають своїх начальників (із журн.); // на́ймано, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
5. найманий — На́йманий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)