найманець

НА́ЙМАНЕЦЬ, нця, ч.

1. Той, хто найнявся на роботу до приватного власника, підприємця: найманий робітник.

Син дрібного орендаря, найманця в панських маєтках, ..Янка народився 1882 р. в глухому фільварку (Рильський, III, 1956, 392).

2. Солдат або офіцер найманої армії; наємник.

Хвацько дзенькаючи срібними острогам,. Прудивус, перевернувшись нараз на бравого найманця, підійшов до столу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 433);

Десятитисячний загін німецьких найманців, що служили у польському війську, був притиснутий до Бугу і знищений (Визначні місця Укр., 1958, 127).

3. перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів.

Вчені найманці капіталу з особливою запопадливістю взялися за перекручення історичного досвіду розвитку народів (Ком. Укр., 1, 1961, 55);

Письменник [Ярослав Галан] читав черговий свій памфлет чи фейлетон, в якому таврував фашизм та його найманців із смітника українських буржуазних націоналістів (Мист., 4, 1962, 27).

Значення в інших словниках

1. найманець — на́йманець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. найманець — Означає будь-яку особу, яка у будь-якій ситуації: 1. Спеціально завербована на місці або за кордоном для участі у спільних насильницьких діях, спрямованих...  Словник із соціальної роботи
3. найманець — Наймит; див. ще ВОЯК.  Словник синонімів Караванського
4. найманець — -нця, ч. 1》 Той, хто найнявся на роботу до приватного власника, підприємця; найманий робітник. 2》 Солдат або офіцер найманої армії. 3》 Особа, спеціально завербована для участі у спільних насильницьких діях. 4》 перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. найманець — див. наемник, кнехт  Словник чужослів Павло Штепа
6. найманець — НА́ЙМАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто найнявся на роботу до приватного власника, підприємця; найманий робітник. Син дрібного орендаря, найманця в панських маєтках, .. Янка народився 1882 р. в глухому фільварку (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
7. найманець — НА́ЙМАНЕЦЬ (той, хто служить у найманому війську), НАЄ́МНИК зах.; ЛАНДСКНЕ́ХТ (найманий солдат в арміях Західної Європи доби середньовіччя; зневажл. — узагалі найманий або продажний солдат).  Словник синонімів української мови
8. найманець — На́йманець, -нця, -нцеві; -ма́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)