найманець
НА́ЙМАНЕЦЬ, нця, ч.
1. Той, хто найнявся на роботу до приватного власника, підприємця; найманий робітник.
Син дрібного орендаря, найманця в панських маєтках, .. Янка народився 1882 р. в глухому фільварку (М. Рильський).
2. Солдат або офіцер найманої армії.
Хвацько дзенькаючи срібними острогами, Прудивус, перевернувшись нараз на бравого найманця, підійшов до столу (О. Ільченко);
Десятитисячний загін німецьких найманців, що служили у польському війську, був притиснутий до Бугу і знищений (з наук.-попул. літ.).
3. перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів.
Боялася шляхта одного імені Морозенка і за всяку ціну хотіла знищити його. Що тільки не робили підлі пани! Три рази стріляли по нім куплені золотом найманці (з переказу).
Словник української мови (СУМ-20)