наковка

НАКО́ВКА, и, ж.

1. Дія за знач. накува́ти, нако́вувати.

2. Те, що наковане на чому-небудь.

Парубок не знав, на чому зупинитися, на віщо подивуватись: чи.. дверима, над котрими висіла або стояла по боках здоровенна червона або блакитна дошка з золотою наковкою.., чи дзеркальними, в чоловічий зріст, вікнами (Мирний, II, 1954, 73).

Значення в інших словниках

1. наковка — нако́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. наковка — -и, ж. 1》 Дія за знач. накувати, наковувати. 2》 Те, що наковане на чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наковка — НАКО́ВКА, и, ж. Те, що наковане на чому-небудь. Парубок не знав, на чому зупинитися, на віщо подивуватись: чи на .. двері, над котрими висіла або стояла по боках здоровенна червона або блакитна дошка з золотою наковкою.., чи на дзеркальце, в чоловічий зріст, вікна (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах