наковка

нако́вка

-и, ж.

1》 Дія за знач. накувати, наковувати.

2》 Те, що наковане на чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. наковка — нако́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. наковка — НАКО́ВКА, и, ж. Те, що наковане на чому-небудь. Парубок не знав, на чому зупинитися, на віщо подивуватись: чи на .. двері, над котрими висіла або стояла по боках здоровенна червона або блакитна дошка з золотою наковкою.., чи на дзеркальце, в чоловічий зріст, вікна (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. наковка — НАКО́ВКА, и, ж. 1. Дія за знач. накува́ти, нако́вувати. 2. Те, що наковане на чому-небудь. Парубок не знав, на чому зупинитися, на віщо подивуватись: чи..  Словник української мови в 11 томах