накопичувати

НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док.

1. перех Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості.

— Буду накопичувати запаси хліба, — посміхнувся хлопець (Руд., Остання шабля, 1959, 357);

Водорості мають чудову здатність накопичувати в собі мікроелементи, які містяться в морській воді (Знання.., 2, 1966, 3);

// перен. Збільшувати, додавати що-небудь.

Ленін вчив, що, коли виступ передчасний, треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Смолич, Світанок.., 1953, 213).

2. неперех., рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою. — Ви тут [на столі] навалили, накопичили, ні ладу ні складу, — а тепер о! Все в порядку..! (Фр., II, 1950, 367).

Значення в інших словниках

1. накопичувати — накопи́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. накопичувати — див. НАГРОМАДЖУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. накопичувати — -ую, -уєш, недок., накопичити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. || перен. Збільшувати, додавати що-небудь. 2》 неперех., рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. накопичувати — НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. що. Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. – Буду накопичувати запаси хліба, – посміхнувся хлопець (М.  Словник української мови у 20 томах
5. накопичувати — НАГРОМА́ДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-небудь), ЗБИРА́ТИ, НАКОПИ́ЧУВАТИ рідше, КОПИ́ЧИТИ рідко, ГРОМА́ДИТИ рідко; ПРИЗБИ́РУВАТИ (поступово); НАБИРА́ТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь)...  Словник синонімів української мови
6. накопичувати — Накопи́чувати, -пи́чую, -пи́чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)