накопичувати
НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. що. Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості.
– Буду накопичувати запаси хліба, – посміхнувся хлопець (М. Руденко);
Водорості мають чудову здатність накопичувати в собі мікроелементи, які містяться в морській воді (з наук.-попул. літ.);
Упоравшись з господарством, він сідав у фотель і, накопичивши собі квіток на коліна, ворушив їх, поринаючи в їхню запашність (В. Підмогильний);
// перен. Збільшувати, додавати що-небудь.
Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич).
2. рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою.
– Ви тут [на столі] навалили, накопичили, ні ладу ні складу, – а тепер о! Все в порядку (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)