1. Словник української мови у 20 томах

накопичувати

НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док.

1. що. Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості.

– Буду накопичувати запаси хліба, – посміхнувся хлопець (М. Руденко);

Водорості мають чудову здатність накопичувати в собі мікроелементи, які містяться в морській воді (з наук.-попул. літ.);

Упоравшись з господарством, він сідав у фотель і, накопичивши собі квіток на коліна, ворушив їх, поринаючи в їхню запашність (В. Підмогильний);

// перен. Збільшувати, додавати що-небудь.

Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич).

2. рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою.

– Ви тут [на столі] навалили, накопичили, ні ладу ні складу, – а тепер о! Все в порядку (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накопичувати — накопи́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накопичувати — див. НАГРОМАДЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. накопичувати — -ую, -уєш, недок., накопичити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. || перен. Збільшувати, додавати що-небудь. 2》 неперех., рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. накопичувати — НАГРОМА́ДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-небудь), ЗБИРА́ТИ, НАКОПИ́ЧУВАТИ рідше, КОПИ́ЧИТИ рідко, ГРОМА́ДИТИ рідко; ПРИЗБИ́РУВАТИ (поступово); НАБИРА́ТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь)... Словник синонімів української мови
  5. накопичувати — Накопи́чувати, -пи́чую, -пи́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. накопичувати — НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. — Буду накопичувати запаси хліба, — посміхнувся хлопець (Руд. Словник української мови в 11 томах