накопичувати

НАГРОМА́ДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-небудь), ЗБИРА́ТИ, НАКОПИ́ЧУВАТИ рідше, КОПИ́ЧИТИ рідко, ГРОМА́ДИТИ рідко; ПРИЗБИ́РУВАТИ (поступово); НАБИРА́ТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь); НАРО́ЩУВАТИ (гроші, відсотки, борги тощо); СКЛАДА́ТИ (речі, майно, гроші і т. ін.); АКУМУЛЮВА́ТИ спец. (запаси енергії, води, біологічних речовин тощо). — Док.: нагрома́дити, зібра́ти, накопи́чити, призбира́ти, набра́ти, нарости́ти, скла́сти, насклада́ти. За два роки трави встигають добре розгалузити коріння, нагромадити в землі багато поживних речовин (П. Оровецький); Попрацювали руки і походили ноги, поки зібрали таке багатство (М. Коцюбинський); "Блискавка" (підпільна організація) поволі накопичує зброю (В. Козаченко); А їй не лишалось нічого більше, як.. піти десь за куховарку і так призбирувати засоби (О. Кобилянська); На зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів і з нього було знято стипендію (Григорій Тютюнник); Нарощують (липи) скарби і долю В комори урожайних літ, Розставивши по видноколах Зелену варту в шумі віт (П. Усенко); Продає Мотря молоко глечичок по глечичку, складає копійку до копієчки (Панас Мирний). — Пор. 1. нажи́ти.

НАГРОМА́ДИТИ (накидати, накласти у великій кількості або безладно, купою), НАВАЛИ́ТИ, НАВЕРНУ́ТИ розм., НАКОПИ́ЧИТИ рідше. — Недок.: грома́дити, нагрома́джувати, нава́лювати, вали́ти, наверта́ти, накопи́чувати, копи́чити. Йому було важко долати перешкоди, що їх нагромадила природа йому на дорозі (В. Гжицький); Ви тут (на столі) навалили, накопичили, ні ладу ні складу, — а тепер о! Все в порядку (І. Франко); Внизу.. було розкидане каміння, неначе хто зумисне навернув на зелену траву (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. нагорта́ти, 1. накла́сти, 1. нанести́.

НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров'я тощо). — Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); — Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); (Кирило:) І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); — Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров'я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). — Пор. 1. здобува́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накопичувати — накопи́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накопичувати — див. НАГРОМАДЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. накопичувати — -ую, -уєш, недок., накопичити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. || перен. Збільшувати, додавати що-небудь. 2》 неперех., рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. накопичувати — НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. що. Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. – Буду накопичувати запаси хліба, – посміхнувся хлопець (М. Словник української мови у 20 томах
  5. накопичувати — Накопи́чувати, -пи́чую, -пи́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. накопичувати — НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. — Буду накопичувати запаси хліба, — посміхнувся хлопець (Руд. Словник української мови в 11 томах