накопичувати
НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. перех Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості.
— Буду накопичувати запаси хліба, — посміхнувся хлопець (Руд., Остання шабля, 1959, 357);
Водорості мають чудову здатність накопичувати в собі мікроелементи, які містяться в морській воді (Знання.., 2, 1966, 3);
// перен. Збільшувати, додавати що-небудь.
Ленін вчив, що, коли виступ передчасний, треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Смолич, Світанок.., 1953, 213).
2. неперех., рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою. — Ви тут [на столі] навалили, накопичили, ні ладу ні складу, — а тепер о! Все в порядку..! (Фр., II, 1950, 367).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- накопичувати — накопи́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- накопичувати — див. НАГРОМАДЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- накопичувати — -ую, -уєш, недок., накопичити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. || перен. Збільшувати, додавати що-небудь. 2》 неперех., рідко. Накладати, навалювати в якій-небудь кількості або купою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- накопичувати — НАКОПИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПИ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. що. Поступово збирати, накопляти в якій-небудь кількості. – Буду накопичувати запаси хліба, – посміхнувся хлопець (М. Словник української мови у 20 томах
- накопичувати — НАГРОМА́ДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-небудь), ЗБИРА́ТИ, НАКОПИ́ЧУВАТИ рідше, КОПИ́ЧИТИ рідко, ГРОМА́ДИТИ рідко; ПРИЗБИ́РУВАТИ (поступово); НАБИРА́ТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь)... Словник синонімів української мови
- накопичувати — Накопи́чувати, -пи́чую, -пи́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)