накоренок

НАКОРЕ́НОК, нка, ч., діал.

1. Потомок.

[Анзорге:] З’їдять нас хутко злидні.., що й накоренка не зостанеться (Л. Укр., IV, 1954, 218).

2. перен., лайл. Поріддя, виродок (про чию-небудь дитину).

Бодай його кодло з накоренком перевелось! (Номис, 1864, №. 3788).

◊ У на́коре́нку, діал. — на пні.

Запродував [чоловік] лихварям збіжжя ще в накоренку (Л. Укр., III, 1952, 636);

— Посуха прилучилася. Збіжжячко наше пропало в накоренку… (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7).

Значення в інших словниках

1. накоренок — Накоренок: — потомок, виродок [14] — накоренок [14, с. 260] – “насіння, кодло” [СБГ, І, с. 469]; [ІЦ-2009] на́коренок: отродье [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. накоренок — накоре́нок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. накоренок — -нка, ч., діал. 1》 Потомок. 2》 перен., лайл. Поріддя, виродок (про чию-небудь дитину). У накоренку діал. — на пні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. накоренок — НАКОРЕ́НОК, нка, ч., діал. 1. Потомок. [Анзорге:] З'їдять нас хутко злидні.., що й накоренка не зостанеться (Леся Українка). 2. перен., лайл. Поріддя, виродок (про чию-небудь дитину). Бодай його кодло з накоренком перевелось! (Номис).  Словник української мови у 20 томах
5. накоренок — На́коре́нок, -ре́нку. До накоре́нку  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. накоренок — Накоренок, -нка м. 1) Отростокъ. 2) Отродіе; потомство. Щоб йому дихать не дало з його нащадком, накоренком! Ном. № 3768.  Словник української мови Грінченка