накривка
НА́КРИВКА, и, ж. Предмет, що служить для закривання.
Ось вона [машинка] вже на столі. Катря.. зняла накривку (Кач., II, 1958, 83);
Самовар стояв на ящику поруч з Льонькою, бешкетливий струмок пари, вириваючись з-під погнутої накривки, торкався його плеча (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 292);
// Тканина, якою покривають шо-небудь.
Над головами пасажирів висіла брезентова накривка (Трубл., Мандр., 1938, 39).
Словник української мови (СУМ-11)