накувати

НАКУВА́ТИ¹ див. нако́вувати.

НАКУВА́ТИ², ує́ і НАКУКУВА́ТИ, у́є, док., перех. За народними повір’ями — напророчити кількість років життя (про зозулю).

Ой зузуле, зузуленько. Нащо ти кувала. Нащо ти їй довгі літа. Сто літ накувала? (Шевч., І, 1963, 227);

Кукувала перша зозуля, і Василько зразу порахував, скільки йому накукує (Турч., Зорі.., 1950, 169);

Вдень накувала зозуля — Жити чотирнадцять літ (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 52).

Значення в інших словниках

1. накувати — накува́ти 1 дієслово доконаного виду куючи, прикріпити щось до чогось; куючи, виготовити в якійсь кількості накува́ти 2 дієслово доконаного виду про зозулю  Орфографічний словник української мови
2. накувати — I див. наковувати. II -ує і накукувати, -ує, док., перех. За народними повір'ями – напророчити кількість років життя (про зозулю).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накувати — НАКУВА́ТИ¹ див. нако́вувати. НАКУВА́ТИ², ую́, НАКУКУВА́ТИ, ує́ш, док., що. За народними повір'ями – напророчити кількість років життя (про зозулю). Ой зозуле, зозуленько, Нащо ти кувала, Нащо ти їй довгі літа, Сто літ накувала? (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. накувати — Накувати см. наковувати.  Словник української мови Грінченка