накувати

НАКУВА́ТИ¹ див. нако́вувати.

НАКУВА́ТИ², ую́, НАКУКУВА́ТИ, ує́ш, док., що.

За народними повір'ями – напророчити кількість років життя (про зозулю).

Ой зозуле, зозуленько, Нащо ти кувала, Нащо ти їй довгі літа, Сто літ накувала? (Т. Шевченко);

Кукувала перша зозуля, і Василько зразу порахував, скільки йому накукує (А. Турчинська);

Вдень накувала зозуля – Жити чотирнадцять літ (П. Воронько);

Коли б я мала голос зозулі, то накувала б їм вік незмирущий (В. Медвідь).

Значення в інших словниках

1. накувати — накува́ти 1 дієслово доконаного виду куючи, прикріпити щось до чогось; куючи, виготовити в якійсь кількості накува́ти 2 дієслово доконаного виду про зозулю  Орфографічний словник української мови
2. накувати — I див. наковувати. II -ує і накукувати, -ує, док., перех. За народними повір'ями – напророчити кількість років життя (про зозулю).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накувати — НАКУВА́ТИ¹ див. нако́вувати. НАКУВА́ТИ², ує́ і НАКУКУВА́ТИ, у́є, док., перех. За народними повір’ями — напророчити кількість років життя (про зозулю). Ой зузуле, зузуленько. Нащо ти кувала. Нащо ти їй довгі літа. Сто літ накувала? (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
4. накувати — Накувати см. наковувати.  Словник української мови Грінченка