наллятий
НАЛЛЯ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до налля́ти 1 — 4.
2. Наповнений чим-небудь.
Коні зупинилися, дико поводячи наллятими кров’ю очима (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 122);
Пшениці стояли повноколосі, налляті молоком (Донч., VI, 1957, 54);
*Образно. Ківш життя, поверх наллятий. Випив він у повній мірі (Шер., Щастя.., 1951, 75).
Словник української мови (СУМ-11)