намилювати

НАМИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМИ́ЛИ́ТИ, ми́лю́, ми́ли́ш, док., перех. Натирати милом, змоченим у воді, або покривати мильною піною.

Леся довго стояла біля умивальника, намилювала руки, споліскувала водою і знову намилювала (Хижпяк, Невгамовна, 1961, 250);

Береговенко намилив свого пацієнта так, що в того лише поблискували задоволено прищурені очі та кінчик червоного кирпатого носа (Збан., Ліс. красуня, 1955, 33).

◊ Нами́ли́ти ши́ю (го́лову, в’я́зи):

а) покарати кого-небудь за якусь провину.

— Погано! — зітхнув Бракватіста.. — Якщо дізнається генерал, тобі намилять шию (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 118);

б) побити кого-небудь за щось.

[Конон:] Я прийду, як смеркне. А ніхто мені тут шиї не намилить? (Кроп., II, 1958, 414);

— Ну-ну, не займай, а то намилимо в’язи! (Шиян, Баланда, 1957, 22).

Значення в інших словниках

1. намилювати — нами́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намилювати — -юю, -юєш, недок., намилити, -милю, -милиш, док., перех. Натирати милом, змоченим у воді, або покривати мильною піною. Намилити шию (голову, в'язи) — а) покарати кого-небудь за якусь провину; б) побити кого-небудь за щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намилювати — НАМИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМИ́ЛИ́ТИ, ми́лю́, ми́ли́ш, док., кого, що. Натирати милом, змоченим у воді, або покривати мильною піною. Макс із гидливою посмішкою ліниво вмочує щіточку в воду й намилює щоку (В. Винниченко); Марківна ..  Словник української мови у 20 томах
4. намилювати — Намилювати, -люю, -єш сов. в. намилити, -лю, -ли́ш, гл. Намыливать, намылить.  Словник української мови Грінченка