намовлятися

НАМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. намо́вляться; док., з ким і без додатка, розм. Домовлятися між собою, з ким-небудь про щось.

Не втаїв він нічого:.. розказав, як пани, намовлялись не пустити мужиків у земство (Мирний, II, 1955, 275);

— Віддам [стрілу] тому, хто мене за дружину візьме. — Я, — каже царенко, — тебе візьму. — Намовились (Укр.. казки, 1951, 171).

◊ Да́ти намо́витися — піддатися вмовлянням.

Одного разу дала [Анна] намовитися Докії (Коб., II, 1956, 230).

Значення в інших словниках

1. намовлятися — намовля́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. намовлятися — -яюся, -яєшся, недок., намовитися, -влюся, -вишся; мн. намовляться; док., з ким і без додатка, розм. Домовлятися між собою, з ким-небудь про щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намовлятися — НАМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. намо́вляться; док., з ким і без дод., розм. Домовлятися між собою або з ким-небудь про щось. Не втаїв він нічого: ..  Словник української мови у 20 томах
4. намовлятися — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови