намовлятися

НАМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. намо́вляться; док., з ким і без дод., розм.

Домовлятися між собою або з ким-небудь про щось.

Не втаїв він нічого: .. розказав, як пани, намовлялись не пустити мужиків у земство (Панас Мирний);

– Віддам [стрілу] тому, хто мене за дружину візьме. – Я, – каже царенко, – тебе візьму. – Намовились (з казки);

– Так намовились між себе [собою], щоб уже всіма голосами Сомка обрати і присягу йому виконати (П. Куліш);

Намовились [троє чоловіків] іти до озера (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. намовлятися — намовля́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. намовлятися — -яюся, -яєшся, недок., намовитися, -влюся, -вишся; мн. намовляться; док., з ким і без додатка, розм. Домовлятися між собою, з ким-небудь про щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намовлятися — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. намовлятися — НАМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. намо́вляться; док., з ким і без додатка, розм. Домовлятися між собою, з ким-небудь про щось. Не втаїв він нічого:..  Словник української мови в 11 томах