намовник
НАМО́ВНИК, а, ч.
Той, хто підмовляє, підбурює когось робити що-небудь.
– Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників .. в мене нема місця (І. Нечуй-Левицький);
Вислухавши своїх намовників, .. Дмитрик торгується, витискаючи з них, якомога більше (Е. Андієвська).
Словник української мови (СУМ-20)