Значення в інших словниках
-
намовник —
намо́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
намовник —
-а, ч. Той, хто підмовляє, підбурює когось робити що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
намовник —
НАМО́ВНИК, а, ч. Той, хто підмовляє, підбурює когось робити що-небудь. – Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників .. в мене нема місця (І. Нечуй-Левицький); Вислухавши своїх намовників, .. Дмитрик торгується, витискаючи з них, якомога більше (Е. Андієвська).
Словник української мови у 20 томах
-
намовник —
ПІДБУ́РЮВАЧ, ПРОВОКА́ТОР, ПАЛІ́Й, НАМО́ВНИК, ПІДМО́ВНИК, НАПРА́ВНИК розм., ІНСПІРА́ТОР книжн. Недаремно говориться, що підбурювачі завжди знайдуться, а трапиться потім.. з того лихо — всі в кущі (Ю.
Словник синонімів української мови
-
намовник —
НАМО́ВНИК, а, ч. Той, хто підмовляє, підбурює когось робити що-небудь. — Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників.. в мене нема місця (Н.-Лев., II, 1956, 250).
Словник української мови в 11 томах