намовлятися
НАМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. намо́вляться; док., з ким і без дод., розм.
Домовлятися між собою або з ким-небудь про щось.
Не втаїв він нічого: .. розказав, як пани, намовлялись не пустити мужиків у земство (Панас Мирний);
– Віддам [стрілу] тому, хто мене за дружину візьме. – Я, – каже царенко, – тебе візьму. – Намовились (з казки);
– Так намовились між себе [собою], щоб уже всіма голосами Сомка обрати і присягу йому виконати (П. Куліш);
Намовились [троє чоловіків] іти до озера (М. Івченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намовлятися — намовля́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- намовлятися — -яюся, -яєшся, недок., намовитися, -влюся, -вишся; мн. намовляться; док., з ким і без додатка, розм. Домовлятися між собою, з ким-небудь про щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намовлятися — ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- намовлятися — НАМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. намо́вляться; док., з ким і без додатка, розм. Домовлятися між собою, з ким-небудь про щось. Не втаїв він нічого:.. Словник української мови в 11 томах