намулений

НАМУ́ЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наму́лити¹.

Земля була гарна, намулена, затишна (Фр., III, 1950, 439).

НАМУ́ЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наму́лити².

Прокинулася [Пріська] на світанку. Болять намулені боки, болять груди, кашель душить (Л. Янов., І, 1959, 291).

Значення в інших словниках

1. намулений — наму́лений 1 дієприкметник з мулом наму́лений 2 дієприкметник пошкоджений  Орфографічний словник української мови
2. намулений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намулити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намулити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намулений — НАМУ́ЛЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до наму́лити¹. А доокіл жовтіє степу мідь З намуленою річкою мілкою (П. Воронько); Невдовзі колеса фургона, залишаючи глибоку колію в чорнуватому намуленому ґрунті...  Словник української мови у 20 томах