намулений
НАМУ́ЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наму́лити¹.
Земля була гарна, намулена, затишна (Фр., III, 1950, 439).
НАМУ́ЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наму́лити².
Прокинулася [Пріська] на світанку. Болять намулені боки, болять груди, кашель душить (Л. Янов., І, 1959, 291).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намулений — наму́лений 1 дієприкметник з мулом наму́лений 2 дієприкметник пошкоджений Орфографічний словник української мови
- намулений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намулити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намулити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намулений — НАМУ́ЛЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до наму́лити¹. А доокіл жовтіє степу мідь З намуленою річкою мілкою (П. Воронько); Невдовзі колеса фургона, залишаючи глибоку колію в чорнуватому намуленому ґрунті... Словник української мови у 20 томах