1. Великий тлумачний словник сучасної мови

намулений

наму́лений

I -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до намулити I.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до намулити II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намулений — наму́лений 1 дієприкметник з мулом наму́лений 2 дієприкметник пошкоджений Орфографічний словник української мови
  2. намулений — НАМУ́ЛЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до наму́лити¹. А доокіл жовтіє степу мідь З намуленою річкою мілкою (П. Воронько); Невдовзі колеса фургона, залишаючи глибоку колію в чорнуватому намуленому ґрунті... Словник української мови у 20 томах
  3. намулений — НАМУ́ЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наму́лити¹. Земля була гарна, намулена, затишна (Фр., III, 1950, 439). НАМУ́ЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наму́лити². Прокинулася [Пріська] на світанку. Болять намулені боки, болять груди, кашель душить (Л. Янов., І, 1959, 291). Словник української мови в 11 томах