намучитися
НАМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., з ким — чим і без додатка. Багато, довго помучитися.
Він з приємністю згадує, скільки намучився з будовою (Стельмах, І, 1962, 413);
— Натрудився, намучився [батько] на своєму віку, нехай хоч у могилі вже спокій має (Головко, II, 1957, 390).
Словник української мови (СУМ-11)